Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.02.2015 року у справі №910/16157/14
Ухвала КГС ВП від 05.04.2018 року у справі №910/16157/14
Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №910/16157/14
Постанова ВГСУ від 27.10.2014 року у справі №910/16157/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року Справа № 910/16157/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р.та ухвалу господарського суду міста Києва від 08.08.2014 р.у справі№ 910/16157/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"до1. Публічного акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний завод" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА"за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"простягнення 313 967 005,28 грн.За участю представників:

- позивача: Дожджанюка О.І., дов. №397/11.5.2 від 25.07.2014 р.,

Ананійчука О.А. дов. № 172/11.5.2 від 18.04.2014 р.;

- відповідача 1: Куренного С.В., дов. № 2784/19 від 18.08.2014р.;

- відповідача 2: не з'явились;

- третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНТІНА" про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 313 967 005,28 грн. на підставі договорів поруки №70/Z-5 від 23.12.2010р. та №70/Z-7 від 28.07.2014р. через невиконання ТОВ"Електросталь" зобов'язань за кредитним договором № 70 від 23.12.2010р.

Водночас, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 в межах суми 313 967 005,28 грн., що знаходяться на його рахунках, обґрунтовуючи її тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2014р. у справі №910/16157/14 (суддя Босий В.П.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Іоннікової І.А., Гончарова Д.О.) заяву Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод" в межах суми 313 967 005 (триста тринадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят сім тисяч п'ять) грн. 28 коп., що знаходяться на рахунках акціонерного товариства "Донецький Металопрокатний Завод", виявлених державним виконавцем під час виконання даної ухвали, зокрема, на рахунках:

- розрахунковий рахунок №26067198001531 Філія ПАТ "КредитПромБанк", м. Донецьк, МФО 335593;

- розрахунковий рахунок №26005012017310 АТ "Дельта Банк", МФО 380236;

- розрахунковий рахунок №26107977504254 ПАТ "КредитПромБанк", МФО 300863;

- розрахунковий рахунок №2600101012201 ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767;

- розрахунковий рахунок №26008962495589 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851;

- розрахунковий рахунок №260091488980 ПАТ "Укрбізнесбанк", МФО 334969;

- розрахунковий рахунок №26000198001532 Філія ПАТ "КредитПромБанк", м. Донецьк, МФО 335593;

- розрахунковий рахунок №26156002017310 АТ "Дельта Банк", МФО 380236;

- розрахунковий рахунок №26009193100029 ПАТ "УкрІнБанк", МФО 300142;

- розрахунковий рахунок №260452195 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851.

Не погоджуючись з прийнятими у справі ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Донецький Металопрокатний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.08.2014 року про забезпечення позову і постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 р. у справі №910/16157/14 та відмовити Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є солідарне стягнення з ПАТ "Донецький Металопрокатний Завод" та ТОВ "АВЕНТІНА" заборгованості у розмірі 313 967 005,28 грн. на підставі договорів поруки №70/Z-5 від 23.12.2010 р. та №70/Z-7 від 28.07.2014 р. через невиконання ТОВ "Електросталь" зобов'язань за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 р. При цьому, позивачем подано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Донецький Металопрокатний Завод" в межах суми 313 967 005,28 грн., що знаходяться на його рахунках.

Задовольняючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, визнав обґрунтованими вимоги заявника і дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення та вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, суд послався на значний розмір суми заявленої до стягнення з відповідачів, невиконання відповідачем 1 у встановлені договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 р. строки грошового зобов'язання з повернення кредиту за кредитним договором № 70 від 23.12.2010р., укладення відповідачем 1 договору поруки № П-2017235/1 від 30.01.2014 р. з ПАТ Дельта Банк" з огляду на реальну можливість стягнення з нього як з поручителя заборгованості за цим договором. Також, місцевий господарський суд зазначив, що такий захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; невжиття таких заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи прийняту у даній справі ухвалу та залишаючи її в силі, погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив про правомірність накладення арешту на грошові кошти позивача в межах ціни позову. При цьому, суд виходив із значної суми позовних вимог, факту ухилення від виконання зобов'язань за спірними договорами та правильності висновку суду першої інстанції про ймовірність зникнення коштів, які належать відповідачу-1 на момент виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Також, судом зазначено, що вимоги заявника щодо забезпечення позову у розумінні статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України є розумними, обґрунтованими та адекватними, а невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим у майбутньому виконання рішення господарського суду.

Однак, з таким висновком апеляційного господарського суду неможливо погодитись з огляду на наступне.

За приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оскаржуючи ухвалу в апеляційному порядку, ПАТ "Донецький металопрокатний завод" зазначив про наявність підстав, які свідчать про можливість виконання майбутнього судового рішення без застосування заходів забезпечення позову, зокрема, надав договори застави, договори іпотеки в обґрунтування забезпечення належного виконання ТОВ "Електросталь" зобов'язань за кредитним договором № 70 від 23.12.2010р.

Крім цього, послався на договір поруки № П-2017235/1 від 30.01.2014р., укладений ПАТ "Донецький металопрокатний завод" з ПАТ "Дельта Банк" для забезпечення належного виконання зобов'язань ТОВ "Електросталь" за договором кредитної лінії №НКЛ-2017235/1 від 30.01.2014р., наголошуючи, що строк виконання зобов'язань за вказаним договором є 30.06.2015р.

Проте, апеляційний господарський суд, переглядаючи прийняту у даній справі ухвалу про забезпечення позовних вимог, не звернув уваги на подані ПАТ "Донецький металопрокатний завод" докази (договори застави та іпотеки), не надав їм жодної правової оцінки.

Водночас, суд апеляційної інстанції не з'ясував строк виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №НКЛ-2017235/1 від 30.01.2014р. для забезпечення належного виконання якого ПАТ "Донецький металопрокатний завод" уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір поруки № П-2017235/1 від 30.01.2014 р. наведений судами попередніх інстанцій в обґрунтування застосування заходів забезпечення позовних вимог.

Відтак, залишивши поза увагою обставини, що мають бути досліджені, встановлені та яким має бути надана правова оцінка, апеляційний суд припустився порушень викладених норм Господарського процесуального кодексу України, передчасно та з неповним з'ясуванням обставин справи прийняв постанову якою залишив в силі ухвалу господарського суду м. Києва від 08.08.2014 року про вжиття заходів до забезпечення позову.

Викладене свідчить про неналежну оцінку матеріалів справи та неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №910/16157/14 підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа з урахуванням викладеного - направленню до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014р. у справі №910/16157/14 скасувати, справу №910/16157/14 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя: С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С. В. Владимиренко